МОЯ ІСТОРІЯ

Знаєте приказку: Як тривога, то до Бога!

Так от – це не про мене!

Я виросла в маленькому місті Черкаської області, в хорошій вчительській сім'ї фізиків-математиків. З дитинства я була вихованою дитиною і не створювала проблем для своїх батьків. В мене не було недостатку в друзях, іграшках, відпочинку. Також я ніколи не переживала сімейних конфліктів чи втрат, чи проблем зі здоровям.

Я мала хороші відносини з однокласниками в школі і добре вчилася.

В моїй сім'ї були певні традиції святкування Різдва і Пасхи. Я поважала і любила їх. Але в родинному колі ми ніколи не обговорювали деталі цих подій.

Час від часу з моєю бабусею на Пасху ми ходили в церкву, щоб посвятити паски. Як говориться в народі: як не зберуся в церкву, завжди Пасха.

І час від часу я задумувалась про історію буття і своє місце в ньому.

Ми рідко бачимо, а навіть і розуміємо своє серце. Часом мені хотілося поговорити з кимсь, хто розуміє мене без слів і не розкаже іншим. Ніби мати якогось по-особливому близького друга.      Я не шукала когось такого в моїй сім'ї чи серед моїх друзів, тому що мені здавалося, що того спілкування, що я маю і так достатньо. Я також не задумувалась, що насправді є Той, Хто розуміє мене і знає все про мене.

Коли я закінчила школу і поступила в ВУЗ в Києві, я познайомилася зі студентами-християнами. Одна з дівчат дала мені маленьку брошуру про Ісуса Христа і запропонувала прочитати разом. Я з повагою відносилась до цікавих  історій про Ісуса Христа, але ніколи не задумувалась, що ці історії справді можуть бути правдивими.

Про все що я дізналась з брошури, я чула і раніше. Наприклад, що Бог створив світ, що Він любить людей, що всі грішні і звичайно, що Христос помер за наші гріхи на хресті.

Однак, ніколи ніхто не запитував мене, що особисто я думаю про всі ці події. Я вірила в існування Бога і в те, що всі грішні і я теж, але ніколи не задумувалася, що Христос помер особисто за мої гріхи і ніколи не говорила Йому дякую! Бо до Бога зазвичай приходять з проблемами.

Ця зустріч вперше змусила мене задуматися про свій світогляд і мою відповідь Богу на Його любов. Я лише подумала, якщо Бог, якого я не бачу, існує і справді так сильно любить мене, Він послав Ісуса Христа на землю, щоб спасти мене і дати мені сенс життя, показати мені моє місце в цьому світі, то, я не бачу жодних причин, щоб не повірити Йому. Тоді я вперше помолилась до Бога з проханням пробачити мої гріхи і бажанням знати Його більше. Згодом я прочитала в Біблії такі слова:

«НЕ В ТОМУ ЛЮБОВ, ЩО МИ ПОЛЮБИЛИ БОГА, А ЩО ВІН ПОЛЮБИВ НАС, І ПОСЛАВ СВОГО СИНА ВБЛАГАННЯМ ЗА НАШІ ГРІХИ.» (1Iван.4:10)

І в моєму житті я зрозуміла, що я не шукала Бога, але Він знайшов мене. Я вдячна дівчатам, які одного вечора прийшли до мене в гуртожиток і дуже просто розказали мені суть історії про Ісуса Христа.

Коли я приїхала на вихідні до батьків, я знайшла декілька Нових Заповітів і інших буклетів про Христа, які раніше я навіть виписувала, бо дивилась мультфільми СУПЕРКНИГА чи ЛІТАЮЧИЙ БУДИНОК. Однак я ніколи їх не читала. Тепер, я по-справжньому хотіла знати більше про Бога, про те, що Він говорить про Себе в Біблії і про сенс людського життя.  Я знаходила відповіді на свої запитання і робила кроки жити в справжній надії на Бога, а не тому, що «всі так роблять».

Правда про те, як влаштований наш світ і хто я в Божих очах, і сьогодні додає мені впевненості бути собою, пізнавати Бога, знати себе і прожити своє життя на тому місті, де Він хоче мене бачити. А ще, я не лише дізнаюся більше Його істин, але я зрозуміла, що Той друг, якого мені так не вистачало раніше – це Бог. Я зрозуміла це тоді,  коли почала відкривати Йому своє серце. Я відчуваю любов, мир, радість, надію і впевненість в істинності Його Святих обітниць.

Як кажуть в народі, як тривога, то й до Бога. Але, я скажу, що маємо ми тривоги, чи не маємо, ми не любимо Бога і не шукаємо Його. Однак, Він перший полюбив нас і, з проблемами чи без, найбільше щастя і сенс життя можливо отримати лише полюбивши Його у відповідь!

Як казали перші християни «МИ ПІЗНАЛИ Й УВІРУВАЛИ В ТУ ЛЮБОВ, ЩО БОГ ЇЇ МАЄ ДО НАС. БОГ Є ЛЮБОВ, І ХТО ПРОБУВАЄ В ЛЮБОВІ, ПРОБУВАЄ ТОЙ В БОЗІ, І В НІМ БОГ ПРОБУВАЄ!» (1Iван.4:16)

Протягом студенських років велику радість мені приносило те, щоб розповідати цю просту історію про Ісуса Христа іншим людям. Тому що знати свого Творця особисто - це і є найбільшим подарунком життя!

Я бачила як інші дівчата і хлопці приходили до Христа. Бог давав мені бажання допомагати їм зростати духовно. Це стало частиною мого життя і тим, для чого я так захоплююче мріяла посвятити себе. Після закінченя Університету Господь покликав мене бути місіонером серед студентів і посвятити весь свій час, таланти і сили на виконання Великого Доручення.

В 2002 р. я приєдналася до місії "Україна для Христа", зокрема до служіння КЕМПУС, щоб займатися благовісттям і учнівством серед студентів повний час.