ПРИВІТ! З 4 по 20 липня 11 студентів з України в тому числі я, взяти участь в незвичайному місіонерському проекті в столиці Татарстану, Казані. Два дні в дорозі двома потягами через Москву і ми досягли татарської столиці.
В зв'язку з проведенням Універсіади, туристи з усього світу приїхали в Казань. Нашою групою ми відвідали найбільшу мечеть Кол Шериф. Очевидним було те, як татари бережуть свої традиції і вірування.
В нашому проекті ми націлювалися на знайомство з татарськими студентами, які були волонтерами Універсіади. Щоб ті, які почувши і увірувавши в Євангеліє почали служіння серед татарських студентів спільно з помісними євангельськими церквами.
НАША ГРУПА З УКРАЇНИ
Для знайомства з татарськими студентами ми грали в футбол, волейбол, інші цікаві ігри. Наші студенти з різних країн організували культурні вечори: Український, Британський, Молдавський та Голанський. Багато місцевої молоді приходили і були відкриті до дружнього знайомства і обміну контактами для подальшого спілкування. Кожен день ми чули 1-2 історії про те, як хтось із татарських студентів приходив до Христа. За 2 тижня проекта 15 татарських студентів увірували в Ісуса і ми разом раділи цьому. Більше 100 студентів приєднувались до наших щоденних заходів, де вони чули про Божу любов через особисті свідчення наших студентів і театральні сценки.
Обличчя цих молодих людей дуже малі на фото внизу, але Бог знає кожного з них по імені досконало. Будь - ласка, моліться, щоб багато з них відгукнулися на Божий призив в найближчий час і були вірні Йому все життя!
Однією з моїх цікавих зустрічей стало знайомство з Раїлею, волонтеркою Універсіади і студенткою 2-го курсу одного з найбільших ВУЗів Казані. Ми стали першими туристами, з якими вона познайомилася. Після першої короткої розмови, ми зустрілись наступного дня і виявилося, що вона не зустрічала подібних до нас, християн. Раїля зразу впевнено сказала: я мусульманка! Але згодом вона відкрито поділилася, що вона боїться прийти в мечеть, тому що не виконує всіх потрібних правил і впевнена, що Бог не пробачить її. Вона була вражена нашою вірою Христу і любов’ю, яку ми маємо від Бога.
Наступного дня було велике мусульманське свято, але Раїля провела весь день з нами. Ми грали в спортивні ігри і знову мали хорошу духовну розмову. Вона взяла Новий Заповіт, як подарунок від нас. В неділю Раїля вперше прийшла в євангельську церкву і вкінці служіння сказала: Я боялася говорити з християнами, але з вами я відчуваю ніби знайшла справжніх друзів, і я хочу більше знати про Ісуса Христа з Біблії.
Будь –ласка, моліться за Раїлю і за інших шестеро татарських студентів, які також були з нами в євангельських церквах. Ми продовжуємо підтримувати відносини з ними через Інтернет.
СТУДЕНСЬКІ ІСТОРІЇ ОЧИМА ОЧЕВИДЦІВ :
Мене звуть Тоня. Я студентка Київського Політехнічного Інституту. Восени я довірила своє життя Христу, як моєму Спасителю. Подорож в Казань стала моєю першою місіонерською поїздкою і я ніколи не забуду її.
Цим літом не лише моє життя перевернулося з голови на ноги, але й життя тих, з ким ми познайомилися в Казані. Кожного дня ми мали чудовий розклад, який дозволяв нам спілкуватися з великою кількістю студентів, які ще не знають Христа і ділитися Євангелієм з ними. Я боялася говорити про Христа з іншими, але на цьому проекті Бог змінив моє серце і запалив до цього. Він забрав мій страх і залежність від думки оточуючих.
В перший день, коли ми розділилися на пари і пішли знайомитися з волонтерами в центрі міста, протягом 3 годин Бог дав чудові 17 розмов з татарськими студентами.
Одного дня, сльози котилися по моєму лиці від радості. Одна дівчина, яка противилась Богу при першій розмові, захотіла ще раз зустрітися. Ми зустрілися і вже вона хотіла говорити про Христа, а в кінці розмови, вона плакала і молилася, щоб Христос спас її життя. Для мене було очевидно, що це Божа робота, бо лише Він може відкривати істину і змінювати серця людей. Через все це, я зрозуміла, що хочу бути вірною моєму Господу в малому, щоб бачити великі і дивовижні Його справи в мені і в серцях інших. Я відчуваю, що я все ще в Росії. Я думаю і молюся про всіх, кого ми зустріли в Казані.
Дуже дякую всім людям, хто молився і допоміг покрити мої витрати на цю подорож. Ви допомогли мені зрости в вірі і ділитися нею з іншими . Слава Богу!
Я, Надя, студентка Київського університету будівництва і архітектури. (На фото друга справа) Це була моя перша місіонерська поїздка і я дуже вдячна Богу за те, що я могла зростати і укріплятися в вірі, і бути інструментом в Його руках.
Це був чудовий час нашого спільного благовістя під час Універсіади. Татари були дуже відкриті до туристів і годинами могли розповідати про їх культуру, традиції, релігію. З самого початку я молилася, щоб Бог потужно використовував мене в спілкуванні з мусульманами. Однією з дівчат, яких я зустріла, була Айгуль. Вона була дуже відкрита для спілкування і в нас зав'язались дружні відносини. Декілька разів Айгуль чула Євангеліє від нас і все ще щодня приходила, щоб проводити час разом. В неділю вона прийшла з нами в євангельську церкву і була дуже вражена християнською атмосферою і спілкуванням. Азалія, дівчина, яка ходить до цієї церкви теж подружилася з Айгуль і продовжує підтримувати відносини з нею. Слава нашому Великому Богу! Будь - ласка, моліться за Айгуль та інших.
Мене звуть Андрій, я студент Харківського національного університету. (На фото перший зліва) Я дуже вдячний за вашу молитовну і фінансову підтримку, яку я отримав цього літа. Я мав дивовижні можливості ділитися Христом з татарськими студентами під час Універсіади а Казані.
Волонтери і місцева молодь були дуже відкриті зустріти нас. Вони сміливо і відкрито проводили багато часу з нами в спілкуванні про особистість Ісуса Христа.
Кожного дня ми проводили час в Слові Божому і розказували іншим свідчення того, як кожний з нас вирішив слідувати за Христом. Я молюся, щоб Бог зростив посіяне слово. Я був дуже підбадьорений тим, що 15 татар вперше з вірою звернулися до Христа протягом проекту. Моє серце переповнене вдячністю Богу за те, що Він показує, як це чудово надіятися на Бога і довіряти Йому всім серцем!
Це не перша моя місіонерська подорож, але я в цій подорожі я ще більше зрозумів своє бажання посвятити своє життя місіонерському служінню Богу. Слава Йому!
ЗУПИНИСТЬ НА ХВИЛИНКУ І ПОМОЛИСЬ ЗА ЛЮДЕЙ, ЯКИХ ТИ ЩОЙНО БАЧИВ НА ФОТО! БОГ ЛЮБИТЬ ЇХ ТАК САМО СИЛЬНО ЯК ТЕБЕ!
